XIII антарктична експедиція (12.02.2008 - 12.04.2009)

Антарктична весна

Фауна

На відміну від України, календарна весна в Антарктиді починається у вересні. І хоча прилеглі до нашого острова води ще вкриті товстим шаром льоду, ми перестали на нього виходити: у протоці Стелла відірвало велетенську, з футбольне поле, крижину та винесло у відкрите море. Всі острови ще вкриті снігом. Але погода дуже мінлива. Зранку на небі ні хмаринки, світить яскраве сонце, під яким можна засмагати, а за годину небо вкривають хмари, з яких падає густий, лапатий сніг. Тут є все – недарма ж цю місцевість називають кухнею погоди Південної півкулі. 

Реальний прихід весни стає відчутним тільки наприкінці жовтня – на початку листопада. Однією з прикмет є поява на сусідньому острові Вінтер самиць тюленів Уедделла. Вони долають сотні кілометрів моря, щоб народити тут дитинчат. Перша малеча з’явилася в дитсадку біля Ворді Хаус десь 26 вересня, і вже наступного дня пухнасті та окасті створіння, схожі на велику гусінь, повзали коло своїх величезних мамок, час від часу викрикуючи М-А-А-А та оптимістично дивлячись на повний небезпеки довколишній світ. Цього року біля Будинку Ворді ми нарахували шість самиць та стільки ж тюленят. І протягом місяця спостерігали, як самиці годують малюків, не полишаючи їх ні на мить. Причому дитинчата збільшувались обернено пропорційно до розмірів матерів, які худли просто на очах. Цікавою особливістю острова є те, що самиці тюленів Уедделла, які тут народились, для продовження вже свого роду обов’язково повертаються сюди. Серед усіх тутешніх живих істот тюлені Уедделла – найбільш симпатичні та миролюбні. 

Якщо тюлені – явище постійне, то поява колонії пінгвінів Дженту стала явищем несподіваним. Більше того: вони окупували метеомайданчик з неприхованим наміром вивести там пташенят. Не звертаючи уваги на метеорологів, які здійснюють тут різноманітні виміри, більше сотні пінгвінів в режимі Броунівського руху почали вишукавати камінці для своїх гнізд. Вони настільки зосередилися на процесі, що й не помітили, як опинились біля дверей нашого станційного будинку. Своєю поведінкою, сповненою зневаги, пінгвіни наче дають зрозуміти: ви тут лише гості, а справжні господарі Антарктиди – ми. Станом на 10 листопада наш біолог нарахував у гніздах пінгвінів вже шість яєць. Прикра деталь: до появи червонодзьобих прибульцыв особливістю нашого острова була відсутність будь-якого запаху. Але зараз, коли вітер дме з їхнього боку, в нас виникає думка про те, що на станції було б непогано мати протигази. І прикра перспектива: поряд зі станцією є невеличке озеро з талою водою, якою ми поповнювали свої запаси, отож незабаром воно стане тренувальним басейном для пінгвінячого молодняка, а ми втратимо можливість брати прісну воду. 

Пінгвіни дуже допитливі створіння, і у прагненні пізнання вони інколи завдають шкоди приладам, доводячи наших наукових співробітників до істеричного стану. У пошуках цікавих кольорових предметів вони, наче вандали, здатні розтрощити дорогий пристрій, на створення якого пішло кілька місяців. Однак розуміючи нелегке монохроматичне життя пінгвінів, науковці великодушно вибачають їм ці витівки.  

В Україні першою ознакою весни є приліт ластівок. А у нас, антарктичних зимівників, замість ластівок прилітають сірі поморники Скуа. На відміну від ластівок, це кровожерливі хижаки, зовні схожі на невеличких орлів. Отож уже 20 жовтня ми отримали радісну звістку від наших мандрівників з сусіднього острова: перші Скуа прилетіли!

Господарі води та суходолу

З приходом антарктичної весни та подовженням тривалості дня прилегла акваторія звільняється від криги, а діяльність наших рибалок значно пожвавлюється. Вони використовують кожну вільну хвилину та більш-менш сприятливі погодні моменти для задоволення своєї пристрасті. Одного погожого дня четверо відважних відчалили на зодіаку з передчуттям багатого улову. Однак результат виявився незадовільний, до того ж підходив час обіду. Хлопці вже збирались закінчувати безнадійну справу, коли один з них побачив невелику зграйку пінгвінів, яка з незвично шаленою швидкістю прямувала до найближчої суші. Виглядало на те, що вони були дуже налякані. За хвилину один з рибалок відірвав очі від котушки й закам’янів. Біля човна, штовхаючи перед собою півметрову хвилю, мчав величезний плавник якоїсь морської тварюки. «А-а-а!» – тільки й зміг сказати сміливий рибалка та показав на гребінь пальцем. Усі завмерли, а зрозумівши, що стали предметом уваги косаток, як по команді почали змотувати рибальське спорядження. Навколо зодіака, пірнаючи під нього, плавали сім косаток, час від часу роблячи спробу розглянути, що саме знаходиться на цій чудернацькій крижині. При цьому вони майже на третину свого гігантського тіла висовувалися з води. Хлопці не знали, що робити, – чи завмерти, а чи позмагатися з пінгвінами в швидкості пересування до берега. Кульмінацією ситуації став момент, коли п’ять косаток, вишикувавшись у шеренгу, почали з наростаючою швидкістю рухатись на зодіак. Біологи, що вивчають звички зубастих китів, пояснюють таку поведінку спробою налякати потенційну жертву та прослідкувати за її реакцією. Якщо предмет зацікавленості косаток спробує втекти, це буде сигналом для нападу. І наші хлопці не тільки мужньо витримали облогу, а й, доставши відеокамеру, відзняли морських велетнів у їхньому природному середовищі. 

Коли косатки зрозуміли, що рибалки не ввійдуть до їхнього меню, то вирішили погратися. Особливо розвеселилися молоді особини. Вони наближались до човна на відстань менше метра, кружляли довкола, здавалося, загравали з рибалками, які помітно пожвавішали... Через деякий час китова молодь зникла в глибині, мабуть, за покликом батьків. Так і закінчилась зустріч господарів двох середовищ – води та суші.