На цьому уявному портреті – лише чоловіки, що зрозуміло, коли знаєш, де вони працюють. Наймолодшому в цьому гурті – 22, найстаршому – 54, далі йдуть двоє 43-річних, а решта – молоді люди 1967–1985 року народження. Мужчини у розквіті сил. І в Антарктиці є до чого ці сили прикласти.

Але потрапити туди нелегко. Технічні спеціалісти і лікар зголошуються самі. Науковців пропонують їхні установи. Та спочатку претенденти порівнюють свої можливості з вимогами Антарктичного центру до кандидатів (їх виставлено в Інтернеті). Киньмо оком на ці вимоги. Окрім наявності відповідної освіти, професійного досвіду, навичок, орієнтування в сучасних досягненнях своєї справи, кожен з кандидатів на участь в експедиції має володіти комп’ютером, кількома суміжними спеціальностями і здатністю навчатися нових, та й узагалі постійно розширювати коло своїх інтересів, і знати хоча б дві іноземні мови (передусім англійську та іспанську). Що ж до особових якостей, то кілька просто-таки обов’язкові: комунікабельність, почуття гумору, здатність підтримувати стабільно нормальний клімат у колективі в умовах тривалого відособлення від світу, врівноваженість, чуйність і доброзичливість. Повторюю: обов’язковими! А бажані – це інтерес до спорту, музики, живопису й літератури.

І такі люди знайшлися. Більше того: серед них проводився конкурс. У три етапи. Зелене світло на участь у ХІІ антарктичній експедиції відкрилося для 14 осіб. Трохи ширше розповімо про кожного.

Тарасов Віктор Миколайович – начальник станції. 1964 року народження. Закінчив КДУ ім. Шевченка за спеціальністю геофізика (назва дипломної роботи – «Геофізичні методи пошуків та розвідки корисних копалин»). Кандидат геологічних наук. Як і годиться геологові, щороку літні місяці проводив у експедиціях на території нашої та сусідніх країн. Додаткова спеціалізація – з автоматизації наукових досліджень. На його рахунку більше чотирьох десятків наукових робіт, надрукованих у вітчизняних та зарубіжних журналах (з них дві монографії), та Геотермічний атлас України. Учасник численних наукових конференцій різних рівнів у Росії, Австрії, Іспанії, Індії тощо. В Антарктиці не новачок – брав участь у Х експедиції, проводив там спостереження магнітного поля Землі. Отриману ним інформацію передано у всесвітній центр даних «Інтермагнєт».

Роменець Андрій Олександрович, 1976 року народження. Теж геофізик, теж випускник КДУ. Працює молодшим науковим співробітником Інституту геофізики ім. Субботіна. Має досвід експедицій по території України. Спеціалізується з магнітології. І ще двоє геофізиків є зараз на станції Академік Вернадський – Саранюк Денис Миколайович та Литвинов Дмитро Олександрович, відповідно 1979 і 1978 років народження, випускники Одеського політехнічного, перший – аспірант, другий – кандидат фізико-математичних наук.

Недогібченко Станіслав Михайлович, 1964 р.н., метеоролог, – ветеран Антарктики. Ця експедиція на Академік Вернадський у нього п’ята! А перше місце його роботи як спеціаліста – Курильські острови. Звідти знання, крім обов’язкової англійської, ще й японської мови. Такий наставник Глібу Юрійовичу Таврову, наймолодшому учасникові експедиції, теж метеорологу, буде як знахідка.

Віталій Анатолійович Тимофєєв народився 1974 року. Вісім років тому закінчив Сімферопольський державний університет. Служив на флоті. Працює в Інституті біології південних морів у Севастополі. «Класний фахівець зі збирання та обробки широкого комплексу гідробіологічних матеріалів» (це фраза з виробничої характеристики). Володар патенту на винахід «Спосіб визначення токсичності морської води», в основі якого – біологічний метод фіксації забруднення водних середовищ. Автор чотирьох і співавтор більш як 30 наукових публікацій у вітчизняних і зарубіжних виданнях, учасник вітчизняних та зарубіжних конференцій. І ще дуже придасться в умовах дикої природи те, що Віталій Анатолійович – інструктор з туризму, скелелазіння, спортивного орієнтування, дайвінгу та підводного полювання.

Владлен Миколайович Трохимець, 1978 року народження, кандидат біологічних наук, випускник КНУ ім. Т. Шевченка, де працює асистентом на кафедрі зоології, рекомендований останньою для розробки наукової теми «Трофічні зв’язки в межах типових екосистем шхерного узбережжя Берега Грейама».

Євген Володимирович Краштан (1969 р.н.) виконує на станції обов’язки адміністратора зв’язку. Освіта у нього відповідна – Київський політехнічний університет, факультет інформатики та обчислювальної техніки.

Костянтин Миколайович Даниленко, 1972 р.н., – харків’янин, там-таки закінчив медичний інститут. Спеціалізація з анестезіології, наркології, психіатрії. Останнє хай нікого не дивує – тема психічного стану людини в умовах ізоляції нині надзвичайно актуальна, в № 4-5 «Українського антарктичного журналу» було аж три статті щодо цього саме на матеріалі станції Академік Вернадський.

Гаврилюк Богдан Юрійович, інженер-механік, – теж харків’янин, але випускник Авіаційного інституту ім. Жуковського. Нинішня антарктична експедиція у нього третя, і на станції чекає його вірна подруга – гітара. Бо ж Богдан складає й сам виконує пісні, записав уже кілька дисків.

Прокопчук Олександр Вікторович, 1967 р.н., – електрик, ця експедиція у нього друга. А Микола Полікарпович Старинець із Черкас не тільки зимує (літує? Бо ж там порівняно з нами все навпаки) у п’ятій (так!) за рахунком експедиції на станції Академік Вернадський, а й залишився після минулорічного відрядження. Мабуть, хоче подивитися, чи добре працює грандіозна споруда – бак ємністю в 200 куб. метрів з системою трубопроводів для зберігання дизельного палива, у зведенні якого він брав участь.

Останній у нашому списку, але далеко не останній щодо значення в колективі, – Глєбов Володимир Сергійович, 1981 р.н., який працює кухарем, а за освітою – технік-технолог харчової промисловості. Дехто з бувалих зимівників вважає, що головний – саме кухар. І це зрозуміло. Усі знають приказку про шлях до серця мужчини. Вигадали її жінки, але і в суто чоловічому товаристві приказка ця актуальна, тим більше в Антарктиці, тим більше після цілоденної тяжкої праці.