XIII антарктична експедиція (12.02.2008 - 12.04.2009)

Цікаві відвідувачі

З початком туристичного сезону в Антарктиді, а починається він десь наприкінці листопада, до Української антарктичної станції у гості намагаються потрапити ошалілі від перших антарктичних вражень туристи. Часом на станцію прибувають відомі та дуже цікаві гості. Інколи ми завмираємо вражені тим, на якому транспортному засобі деякі туристи намагаються дістатися станції. Наприклад, в середині грудня у двері станції постукали та увійшли два стомлених, посинілих від холоду, але щасливих візитери. Як з‘ясувалося, вони подолали більше ніж 300 км на маленьких човниках – каяках, від Чилійської бази до нашої станції. Один з них був чилійцем, другий аргентинцем. Вони трохи розповіли про свої мандри в районі південної Патагонії та Антарктичного півострову, та відкрили для нас одну цікаву річ: для справжнього “каякера” проплисти вздовж Антарктичного півострову, це теж саме, що для кожного альпініста піднятися на Еверест. Скажемо, що такого типу вояжі дуже небезпечні. Підступні океанські хвилі можуть з легкістю перевернути маленький човен і тоді починається справжня боротьба за життя. Як вони потім розповіли, що до станції вони добирались з останніх сил і якби не цей оазис гостинності в крижаній пустелі, їм би було не легко.  

Декілька років тому група каякерів з Австралії теж пройшла цим шляхом, але потім їх спроба проплисти від Австралії до Нової Зеландії закінчилася дуже трагічно...

Як правило, наша станція це найбільш південна точка куди доходять туристи. 

Одного разу було дуже цікаво спостерігати за тим, як мати з одної американської сім‘ї вказувала своїй дочці тінейджерського віку: “Дивись, тут мешкають одні чоловіки, та як в них чистенько, не те що у тебе в кімнаті!”

Доволі часто в тихі бухти острову Галіндез заходять парусні яхти. Серед них бувають досить відомі у яхтовому світі шкіпери. Наприклад це шкіпер Скіп Новак (Pelagic Australis), за плечима якого багато кругосвітніх подорожей, та участь у першій ще радянський команді перегонів Уітбред на яхті Фазісі. Також до нас заходила яхта Spirit of Sydney, на якій шкіпер жінка на ім’я Кетрін. Декілька років тому на цій яхті знімав свої останні сюжети про Антарктичний світ самий відомий мисливець на крокодилів Стів Ірвін. Він мав намір відвідати станцію потім, на протязі місяця, але трагічно загинув у відпустці.  

З 2002 року на станції існує традиція проведення футбольних матчів між міжнародною збірною яхтсменів та зимівниками. На цей раз з командою Української станції виявили бажання зіграти цілих 2 команди від яхт. Наші гравці були поставлені у жорсткі умови ліміту часу – треба було зіграти з двома командами за одну годину. Тому було вирішено що перший тайм у 10 хвилин ми будемо грати з одною “яхтовою” командою, а другий тайм довжиною у ті ж самі 10 хвилин, з іншою. Якщо вам здається, що 10 хвилин активного бігу по мокрому снігу глибиною більше ніж по коліно це замало, ну що ж, спробуйте самі... 

Перший тайм команда Вернадського розпочала тотальним пресингом на ворота суперника. До складу першої команди яхтсменів входили: канадець, американець, австралієць, британець, француз , на воротах стояв словак. До речі, кажуть що британець колись грав за якийсь англійський ФК прем’єр дивізіону. Можливо, що із за сильної інтернаціональності суперники не змогли розуміти один одного, а скоріш за все що словак грав на воротах дуже добре, перший тайм гри закінчився з рахунком 0:0. Наші взяли ворота суперника в облогу та на протязі всього тайму розстрілювали як могли, але голкіпер був на висоті...

У другому таймі в команді яхтсменів змінилося четверо (причому всі четверо – французи), залишився тільки воротар та британський форвард. Наша команда залишилася без змін. І тут, у другому таймі, супротивник з чотирма новими силами та традиційною британською брутальною грою на останній хвилині протиснув таки одного м‘яча у наші ворота. Сум та сором... Але як раділи яхтсмени: нарешті вони подолали, хоч і з малим рахунком, українського монстра – футбольну команду станції “Академік Вернадський”. Нас дуже ще здивував той факт, що всі футболісти з команди яхтсменів мали футбольне спорядження у вигляді спортивної форми та бутсів. І мимовільно склалось враження, що вони цілеспрямовано їхали на нашу станцію пограти у футбол. 

Хочемо ще додати, що матч проходив трішки при незвичних обставинах, справа в тому , що скуа (місцеві птахи) сприйняли футбольний м’яч за велике пташине яйце і побачивши, як ми його б’ємо ногами почали літати над головами і погрозливо кричати. 

А вже потім в урочистій обстановці, в барі станції, на спеціально розміщеній великій алюмінієвій тарілці записали нову статистику: футбольний рахунок 2009 року – 1:0 на користь яхтсменів. Нічого, хай потішать своє самолюбство...

Справжній новорічний подарунок нам зробив корабель “Академік Молчанов” , який привіз на станцію 50 чоловік, туристів з України та Росії. Серед яких були такі відомі люди, як легендарний телеведучий всіми нами улюбленої програми “В мире животных”, Микола Миколайович Дроздов, та директор музею Арктики та Антарктики (м. Санкт-Петербург), учасник найдовшого міжнародного транс антарктичного пішого переходу Віктор Боярський. Після традиційного обміну сувенірами та випитої чарки горілки ми всі разом заспівали улюблені українські пісні “Червона Рута”, та “Вишиваний рушник”.

Огляд підготували: Карягін Євгеній та Лисинчук Вадим.